Залізниця перетворила Бухарест на динамічний економічний та культурний центр Румунії та Європи. Вона забезпечила швидке та доступне сполучення з іншими регіонами, сприяла торгівлі, промисловості та мобільності населення. У цій статті розповімо про становлення та еволюцію залізничного руху у Бухаресті. Далі на bucharestfuture.eu.
Початок історії
У 1865 році у парламенті було схвалено будівництво першої залізниці на території Об’єднаних князівств Молдавії та Валахії. Контракт уклали з британською компанією інженерів Джона Тревора Барклі та Джона Саніфорта. Компанія побудує залізницю, що з’єднає Бухарест та порт Джурджу.
У 1866 році парламент схвалив будівництво ще однієї залізниці – від Вирчорової до Романа. Лінія проходила через такі важливі міста, як Пітешті, Бухарест, Бузеу, Бреїла, Галац та Текуч. На цей раз будівництво доручили німецькому консорціуму «Strousberg».
Активний розвиток залізниці
10 вересня 1868 року відбулася важлива подія для міста – було закладено перший камінь Північного залізничного вокзалу столиці. Будівництво розпочалося у присутності Кароля І. Він сам обрав місце для майбутнього вокзалу. Вже у жовтні того ж року до порту Джурджу прибули перші 2 паротяги з Бухаресту. Тоді в експлуатацію ввели британські паротяги, виготовлені на заводі «Canada Works-Birkenhead».
31 жовтня 1869 року відбулося офіційне відкриття залізниці Бухарест – Джурджу. Маршрут мав довжину 67 км, при цьому поїзди рухалися зі швидкістю до 45 км/год. Подолати цю відстань можна було за півтори години.
13 вересня 1872 року нарешті було офіційно відкрито Північний вокзал Бухаресту. Він був станцією великої лінії Роман-Галац-Бухарест-Пітешті. У той час він називався Тирговіщі, оскільки сьогоднішня вулиця Грівіце називалася Тирговіщі. Нинішню назву вокзал отримав лише у 1888 році.
На момент відкриття вокзал мав 7 ліній. У 1896 році було також побудовано окреме крило вокзалу спеціально для візиту імператора Австро-Угорщини Франца Йосифа. Крило містило спеціальну «Королівську залу».
1 лютого 1903 року відбулося урочисте відкриття Східного вокзалу (Обор), який сполучається з Північним. У 1935 році саме на цю станцію прибула частина румунської скарбниці, яку вдалося повернути з СРСР.
Північний вокзал також поступово розширювався. Вже у 1928 році він мав 6 ліній для відправлення та 4 – для прибуття. Навіть тоді цього було вже недостатньо через велику кількість пасажирів.
У 1930 році почалося велике розширення та модернізація вокзалу. 9 платформ було з’єднано широкою поперечною платформою, а кількість ліній було збільшено до 16. Дві з них пізніше закрили.
Бомбардування 1944 року
У квітні 1944 року американські війська бомбардували Бухарест за допомогою 313 бомбардувальників. Метою атаки був саме Північний вокзал та прилеглі будівлі. Результат атаки був трагічним для столиці. Загинуло 1942 людей, ще 2416 були поранені. Будівля самого вокзалу збереглася, але платформи були зруйновані. Після війни почалися роботи з реконструкції вокзалу.
Після 1990 року
З падінням соціалістичного режиму залізнична система зазнала зниження середньої швидкості руху, а також зниження якості інфраструктури. Це призвело також до значного зменшення пасажирів. Було вирішено повністю модернізувати систему: було проведено реконструкцію залізничних колій, станцій та сигналізації. Почали впроваджувати електрифікацію на ключових маршрутах, що дозволило прискорити рух потягів і знизити залежність від дизельного пального.
Після 2000-х років до Бухареста почали привозити сучасні пасажирські потяги з покращеними умовами, а згодом залізниця отримала додаткову підтримку від ЄС.